Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 910/8323/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.10.2014р. у справі №910/8323/14 господарського судуміста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз"докомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 638 904,88грн. не з'явився пр. Сенчила В.В. - дов. б/н від 01.01.14р.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 638904,88грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №117/01 від 01.01.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014р. (судді Куксов В.В., Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 516316,87грн. основного боргу, 1358,99грн. 3% річних та 10353,50грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову і рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" про відкладення розгляду справи відхилено колегією суддів Вищого господарського суду України.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаз" (постачальник) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №117/01.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник здійснює постачання абонентові теплової енергії у гарячій воді у потрібних йому обсягах, а абонент зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, що встановлені умовами цього договору.

Згідно із п.2.2.1 договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення; гарячого водопостачання; технологічні потреби.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011р.

Відповідно до додаткового договору №4 від 31.12.2013р. термін дії договору №117/01 від 01.01.2011р. продовжено до 15.04.2014р.

Згідно із п.2.3 додатку №2 до договору абонент здійснює розрахунки відповідно до показників приладів обліку до 25 числа поточного місяця за спожиту теплову енергію в попередньому місяці.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно розрахунком позивача, актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2014р. проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостей обліку теплової енергії підтверджено факт поставки позивачем відповідачу протягом вказаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 635554,82грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

До звернення позивача з позовною заявою до суду відповідачем було сплачено частину основного боргу у розмірі 119237,95грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2014р., а також довідкою відповідача б/н від 21.07.2014р.

Тому, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позові вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 119237,95 грн. не підлягають задоволенню, у зв'язку зі сплатою цієї суми до подання позову.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №117/01 від 01.01.2011р. в сумі 635554,82грн. підлягали задоволенню частково в сумі 516316,87грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.5.4.2 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №117/01 абонент (відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за отриману теплову енергію у вигляді обов'язку повернення суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати теплової енергії за договором на суму 516316,87грн., то позов в частині стягнення 3% річних суди задовольнили частково у розмірі 1358,99грн.

Щодо посилань товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" у касаційній скарзі на невірне зарахування сплачених відповідачем 119237,95грн. у спірний період з 01.01. по 29.04.2014р. в якості розрахунку за поточні платежі, які, на думку заявника касаційної скарги мали бути зараховані за борги у попередні періоди, то рішеннями господарського суду міста Києва від 28.11.2013р. у справі №910/18759/13 та від 21.03.2014р. у справі №910/933/14 борги відповідача перед позивачем за попередні періоди були стягнуті та повинні стягуватись в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, зарахування сплачених відповідачем 119237,95грн. за борги у попередні періоди призведе до подвійного стягнення боргу, що не передбачено та суперечить чинному законодавству.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що до звернення позивача з позовною заявою до суду відповідачем було сплачено частину основного боргу у розмірі 119237,95грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2014р., а також довідкою відповідача б/н від 21.07.2014р. (а.с.83), з яких вбачається, що саме позивач зарахував оплату у січні-квітні 2014 року в рахунок поточних платежів.

Тому, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 119237,95грн. слід відмовити у зв'язку зі сплатою вказаної суми до подання позову.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014р. у справі №910/8323/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова